Як часто ми чуємо і говоримо самі собі зробити сьогодні певні справи, щоб не відкладати їх на завтра. Вбивши собі в голову таку думку, ми починаємо планувати свій день, вписувати в нього всі справи, які ми фізично можемо встигнути зробити за цей час. Після фізичного порога починається процес виконання робіт за принципом «зі шкіри геть вилізу, але зроблю». А що це дає? Втома, стреси, небажання працювати завтра і ще багато днів. Пару таких ось циклів і весь ваш ентузіазм пропадає. Ви працюєте вже не так, як хотілося раніше. Тобто, ви не можете звільнитися від недороблених справ, ви втомлюєтеся, що не виконуєте більше роботи, що не підвищуєте якість виконаного. Але чи так важливо в цьому питанні фізична сторона?
Швидше за все, все криється безпосередньо в психології, емоціях, інтелектуальності. Все це впливає на те, що ви зробите чи ні. Якщо морально не підготуєтеся до певних дій і обов’язків, то нічого доброго з цього не вийде. Коли у вас гарний настрій, коли вам робота приносить задоволення, все виконується швидко, і при цьому дуже якісно. А, отже, коли настрій жахливе, робота виконується відповідно.
По суті, ми відкладаємо на завтра те, що не можемо зробити добре сьогодні. Ну, сам посудіть, що ви зможете зробити сьогодні такого, що вам не вдасться зробити завтра? Вся справа в тому, що будь-який принцип повинен бути спрямований на те, щоб робити наше життя легше, солодше, приємніше.
Ми відокремлюємо більш важливі справи від менш значущих, а тому і відкладаємо їх. Те, що нам хочеться зробити сьогодні, але доводиться відкласти на завтра, на наступний день стає необхідним. Але чи правильно це? Кожен день ми стаємо заручниками вчорашніх бажань. То чи не час перестати відкладати бажане на потім?
(No Ratings Yet)
Загрузка...